Як у Мирнограді Татохаб облаштовували

За вікном падав білий лапатий сніг, який чомусь все норовливо вривався у весну, а наш проєкт втратив свою домівку.

Розмови про початок капітального ремонту в приміщенні на базі якого втілювався проєкт по створенню TatoHab.Мирноград стали реальністю. Вірити в це категорично не хотілось, бо його вже п’ятий рік починали. Не могла реалізація цього проєкту пришвидшити ці довгоочікувані роботи?

Уявіть собі, ми маємо окремо облаштований вхід, нові вікна та косметичний ремонт, з дня на день збираємось завозити обладнання, яке ще доотримуємо... але пролунали слова “Школа готується до переїзду”.

І це все в місяць запланованих активностей з гончарної, столярної майстерності та інших.

Виклик набирав оберти. Рішення потрібно було приймати швидко.

Розпочалися звернення до комунальних служб, пошук рішень разом із заступниками мера. Час. Час якого ставало все менше й менше постійно вів відлік в голові… досі чую як рахує годинник Олександра Володимировича, на якому зображено елемент з греко-римської боротьби.

Знайти вихід здавалось просто не-мож-ли-вим.

"Комунальних приміщень в даному районі не має"

"Ви можете взяти участь у придбанні напівпідвального приміщення через аукціоні". А це таки мажливість обзавестись приміщенням... без вікон, електрики та водопостачання, а звучить як дитяча загадка. Але вона була цілком дорослою.

Ідеї, де облаштовувати Татохаб у Мирнограді були різними, від знайти залізничний вагон до робити це у жилому приміщенні, або побудувати новий.

Навіть ОСББ м-ну Новатор не лишились осторонь. Разом ми дивились підвальні приміщення, як варіанти цілком можливо, але занадто багато потрібно докласти часу.

Що ми робили далі?

• Вирішили в орендованому приміщенні ГО “Портал “Пошук”, яке менше, не прилаштоване до потреб майстерні, але розташоване в районі реалізації проєкту та початок переоблаштування можна вже сьогодні - переформатувати в Татохаб

Рішення було важким, адже це означало поєднати два проєкти, вірніше відправити в літаргічний сон один з них. Та важливо використовувати ресурси, як ті борці з годинника, де важлива кожна деталь.

• Обговорили рішення з волонтерами “Діалогової платформи”, це було складно, бо стільки сил було вкладено, стільки ідей втілено саме тут і були задуми продовжувати це далі.

43.5 квадратні метри стали приводом радості, болю, надії та можливості продовжувати проєкт з відповідального татівства в частково в повному обсязі далі.

• Розпочали процес переформатування та встановлення обладнання для майстерні.

Це стало важливим випробуванням для організації.

Як не дивно це дало поштовх для пошуку нових можливостей, нових людей у новому незапланованому домі. Де ми як ті греко-римські борці з годинника шукаємо баланс та використовуємо ресурси, які є саме на цей момент, щоби продовжувати далі.