Громадськість Донецької, Луганської, Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської областей

Сєвєродонецька молодь створила соціальний фотожурнал "Що я бачу за вікном"

Мрії – це особливий вид уяви, що передає найбажаніше та спрямовує нас у майбутнє. Дитячі мрії позбавлені стереотипів, не мають меж, що заважають повірити у власні сили та досягти бажаного. Коли у дитини відсутній негативний досвід, вона щиро вірить, що зможе досягти в житті всього, чого тільки захоче. І першочергове завдання дорослих навчити трансформувати мрії в конкретний та досяжний план дій. Особливо це стосується дітей, які виховуються в соціальних закладах, адже для успішної соціалізації дуже важливо надати їм можливість спілкуватися не лише в замкненому просторі своєї соціальної групи, а розширити рамки взаємодії.

Проєкт «Соціальний фотожурнал «Що я бачу за вікном», впроваджений громадською організацією «Фотопрактика по всій Україні і за кордоном», надав можливість учасникам вийти за межі свого звичного оточення, розвинути корисні навички володіння цифровим фотоапаратом, підвищити власну самооцінку, а головне – віднайти в собі сміливість та розказати цьому світу про що мріють звичайні хлопчики та дівчата. Фотожурнал візуального сторітелінгу став інструментом адвокації своїх прав на всесторонній, культурний та творчий розвиток, вільне спілкування.

«Це неймовірні емоції – відчути та прожити разом з дитиною її щастя від здійснення мрії, особливо, якщо ти причетний до цього. Ми дорослі, створили умови, щоб дитина прожила свою мрію по справжньому, і це ми зробили через фотографію. За час нашого проєкту юні учасники змінювалися на очах. Обережні спочатку, вони більше спостерігали, дивилися з побоюванням, сумнівалися. Бо у кожного своє потаємне бажання, своя мрія, свої страхи, сумніви, чи стане вона реальністю, - каже керівниця проєкту Олена Нехаєва. 

- Діти розкривалися поступово. Навчалися не тільки фотографувати, а й довіряти, формувати цілі на майбутнє, замислювалися над питаннями: навіщо їм це і що вони роблять для втілення своїх бажань. Вони ставали самостійнішими, сміливішими, виходили з зони комфорту, розуміли, що для великих звершень потрібно працювати над собою. Приміряли нові образи й миттєво перевтілювались, проживали день в тій атмосфері, тих діях, як вони це планували, уявляли, розуміли. Така трансформація вражає. І команда, і учасники проєкту разом зробили дуже багато і результат перевершив усі сподівання. Адже щасливі спалахи в дитячих очах, іх впевненість та рішучість – то найбажаніша винагорода».

Проєкт «Соціальний фотожурнал «Що я бачу за вікном»,  впроваджений громадською організацією «Фотопрактика по всій Україні і за кордоном» за програмою малих грантів, яка адмініструється ІСАР Єднання в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.

13:05 Ірина Гарбуз
Немає коментарів. Ваш буде першим!