Мами дітей з інвалідністю розповідають, як рятували дітей від війни

Мами дітей з інвалідністю розповідають, як рятували дітей від війни
Мама діє невпинно, цілодобово, бо найдорожче, що має – це її сім’я. Історії жінок Громадської організації «Мама діє» з Луганщини, які виховують дітей з інвалідністю, але сьогодні вимушені рятувати своїх дітей від війни.

З 24 лютого 2022 року звичне життя перестало існувати для України. В кожній родині зранку пролунало жахливеслово «війна». Чисельні бомбардування, вогонь важкої артилерії, повітряні тривоги, пожежі, відсутність їжі, води, тепла, світла – мирні та процвітаючі українськіміста перетворились на справжнє пекло на землі. Всі населені пункти вільноїЛуганщини опинилися під прицільним вогнем російських окупантів, а її жителі –  вимушеними жертвами ворожої агресії.

Діти, які мають  інвалідність та пов’язані з нею дуже індивідуальні потреби, не вписуються вгрубий та цинічний час випробувань на виживання. Але мами, звиклі до щоденноїборотьби за життя своїх дітей, не склали руки. Вони творили історії. Історії,які не мають бути забутими.

Любов та Богдан

Зображення

З самого початку війни мама  з сином та ще близько 250 людей укрились у підвалі школи. Там були літні люди,вагітні жінки, багато дітей, навіть немовлят, домашніх тварин. На вулицю майжене виходили. Тільки дорослі у важливих справах. Їжу готували вдень по черзі,ділились один з одним ліками. Вночі було важко зігрітися, у підваліпромерзали стіни. Гатили так, що було страшно піднятися на перший поверх дотуалету, тому у підвалі пристосували спеціальні ємності.

Зображення

Зображення

Так Люба з Богданом прожили16 днів. За цей час у будівлю школи двічі влучили снаряди. Виїхати хотілосьпостійно, але було дуже страшно. Від вибухових хвиль тремтіли стіни, виліталоскло з вікон. 10 березня Люба наважилась їхати. Бігли до автобусу під «градами»,під час посадки декому з пасажирів уламками посікло валізи. Всю дорогу Богдананудило, він блював.

Зображення

11 березня у Дніпрі з п’ятоїранку бажаючих до евакуаційного потягу була черга у кілька кілометрів. Людитерпляче стояли на морозі -5 °C. Навіть там, на залізничному вокзалі, мамі зсином довелося пережити ще одне бомбардування. Багато людей пішли добомбосховища, тому в потязі родина їхала з комфортом – всього вісім людей водному купе.

Зображення

Зараз Люба з Богданом на Закарпаттіпочувають себе у безпеці та чекають повернення додому.

Юлія та Михайло 

Згадуючи три тижня життя упідвалі Сєвєродонецька, тіло Юлії охоплює трясця. Сирість, пил, бруд вперемішзі дзвоном у вухах від снарядів, що постійно літають. Скарги сусідів наповедінку гіперактивної дитини, який в таких умовах не має жодної можливості бутислухняним та поступливим.

Зображення

Рятівною підтримкою для розгубленоїта рознервованої мами став чоловік. Він повністю поклав на себе обов’язок поорганізації побуту під час війни, пошуку продуктів під обстрілами, приготуваннюїжі. Батько ж і укріпив рішучі наміри Юлі виїхати з цього пекла.

Зображення

Покинути рідну Луганщинувдалося за допомогою евакуаційного потягу. Дорога виявилася ще одним нелегкимвипробуванням. Але навіть в переповненому вагоні вдалося облаштувати Михайлику життєвонеобхідний окремий простір. Інколи батькам вдавалось вивести дитину до тамбуруподихати свіжим повітрям. Коли нарешті добралися до відносно безпечної частиниукраїнської території, виснажені та залякані зійшли з потягу.

Зображення

На Волині родину одразузустріли волонтери, допомогли з розселенням у гуртожитку і побутовим приладдям.

Ірина та Марійка

Онучка Марія знаходитьсяпід опікою Ірини та у побуті повністю залежить від бабусі. З самого початкувійни родина переселилась у підвал сусіднього будинку.  Дев’ять днів Маша не бачила сонячного світла,не їла гарячої їжі. У дівчинки почалися проблеми з ЖКТ та судоми. Історія моглаб мати жахливий кінець, якби не відчайдушна рішучість бабусі бігти підобстрілами з дитиною на інвалідному візочку до автобусу комунальногопідприємства, який і доставив родину до рятівного евакуаційного потягу вЛисичанську.

Зображення

Охочих врятуватися від нелюдськоївійськової агресії було настільки багато, що місця для багажу та інвалідного візочкау вагоні не залишилось. Люди були всюди: у проходах, на полу, в тамбурах. Нехватало повітря, було занадто спекотно, хотілося їсти, а ще більше пити. Іринаберегла воду тільки для Маші, але і їй вимушена була давати маленькимиковтками.

Зображення

До Ужгорода 17-річна Маріяприїхала в одному черевику, у бабусі на руках, з температурою близько 39 °С. Міський реабілітаційний центр надав прихисток,волонтери допомогли з речами та тимчасовим візочком.

Зображення

Зараз Марійка з Іриною у Австрії. До Ірини поважно звертаються «фрау», а онучка все частіше тішить бабусю своєю посмішкою. Разом мріють, якповернуться до рідного міста.

Наталіята Мілана

Мама здонечкою – мешканці вулиці Курчатова, нових районів Сєвєродонецька. За більшеніж три тижні життя у запеклій війні вони встигли поглинути всю підступність ворожої«турботи» за рідну Луганщину. Спочатку уламки снарядів вигнали Наталку зМіланою з дому до батьків-пенсіонерів, потім вже разом із батьками до знайомих.

Зображення

Зображення

Під часобстрілів мама закривала собою дитину. А коли вже нервова система невитримувала, практично невербальна Мілана обіймала Наталку і казала «Не бійся!».Коли вже і квартира знайомих була зруйнована, у родини дозріло остаточнерішення тікати з цього пекла. З речей – тільки саме необхідне, найважливішезберегти життя. Дві важкі доби дороги Наталка все ще відчувала в головіскреготливі звуки снарядів, що вибухають. Спали дорослі по черзі черезвідсутність місця у вагоні.

Зображення

Зображення

Безпечне місце знайшли у Свалявському реабілітаційномуцентрі разом з іншими родинами з різних куточків України. Тут родина Мілани маєзмогу оговтатись від пережитих жахів.

Діти, які маютьінвалідність та пов’язані з нею дуже індивідуальні потреби, зовсім невписуються в грубий та цинічний час випробувань на виживання. Але мами, звиклідо щоденної боротьби за життя своїх дітей, не складають руки. Вони творятьісторії. Історії, які надихають робити трошки більше, ніж все задля перемоги!


Читайте наші новини на телеграм каналі

17:50
460
Немає коментарів. Ваш буде першим!