В Бердянському районі є гостра необхідність створення притулку для безпечного перебування жінок, які потерпають від домашнього насильства

Жінки Бердянщини мають бути соціально захищеними

Проведенегромадською організацією дослідження було здійснене протягом трьох місяцівнаприкінці 2021 року в рамках проєкту «Діалог, як інструмент запобіганняконфлікту у 7 громадах Бердянщини» за конкурсом грантів «Посилення механізмівтрансформації конфліктів через надання ефективних та інноваційних послуг у цільовихгромадах Донецької, Запорізької та Луганської областей» за фінансової підтримкиКоролівства Нідерланди та в межах Програми ООН із відновлення та розбудовимиру.

– Вирішеннягострих соціальних проблем, таких як домашнє насилля по відношенню до жінок – єпріоритетним напрямком роботи нашої громадської організації. А соціальнідослідження – це частина нашої місії. Так, завдяки нашим спільним зусиллям зколективом ГО, а це: Ганна Тартинських, Світлана Пєйчева, Валентина Ємельяненко– вдалося виявити гостру необхідність створення шелтеру в Бердянському районі,– зазначила пані Наталія. – У місті Бердянськ функціонує з 2019 року кризоваустанова для жінок, які постраждали від домашнього насильства. Оскільки вонаперебуває на балансі територіальної громади міста, тому розрахована назадоволення потреб населення саме цієї громади. Відповідно ця установа необслуговує жінок з Бердянського району сільської місцевості. З урахуваннямнаселенням міста та концентрації випадків насильства, на всіх постраждалих з Бердянщинимісця не вистачає.

Також пані Наталія наголосила, що основним спрямуванням проєкту стало врегулюванняпередконфліктної ситуації в питанні щодо незадоволення потреб населення семитериторіальних громад новоствореного Бердянського району (окрім Бердянська) в наданнібазової соціальної послуги  – «Притулкудля жінок, постраждалих від домашнього насильства».

– Ми провелисоціологічне дослідження для виявлення громадської думки щодо проблемидомашнього насильства і потреби населення в забезпеченні базової соціальноїпослуги (надання безпечного місця перебування постраждалим від домашньогонасильства), – розповіла Наталія Копиця. – Було опитано 439 осіб на територіяхАндрівської, Андріївської, Берестівської, Коларівської, Осипенківської,Приморської та Чернігівської громад. Крім того, наша команда на початку січня2022 року планує організувати діалог між громадськістю та місцевими органамисамоврядування і депутатами у територіальних громадах шляхом проведеннягромадських обговорень. Також воназазначила, що протягом 2020 року дільничними офіцерами поліції, працівниками тапрацівницями мобільних груп реагування на факти домашнього насильства,ювенальної превенції та групами реагування патрульної поліції Бердянського ВПГУНП в Запорізькій області було забезпечено реагування на 1869 (левова часткавикликів в місті) повідомлень про вчинення домашнього насильства, з яких фактнасильства було підтверджено у 919 випадках. По Приморськомурайону – 156 повідомлень і 144 випадки підтверджено вчинення домашньогонасильства і є тенденція збільшення кількості випадків домашнього насильства.

Голова ГОзазначила, що, наразі, в громадах Бердянського району відсутній притулок, базовасоціальна послуга не задовольняється і поряд з цим, відсутні чіткі наміри укерівництва ТГ по їх відкриттю. Більшість населення не знає взагалі проможливість отримання послуги з надання притулку жінкам (які постраждали віднасильства), а про те, що ця послуга обов’язкова  – не знають взагалі.

Результатидослідження

Соціологічне дослідження виявило,що в генеральній сукупності даних щодо прийнятності проявів насильства, можназробити висновок про відносну гармонійність між думками чоловіків та жінок.

– Переважна більшістьреспондентів та респонденток висловили думки, які відображають, що проявинасильства не є суспільною та особистою нормою. Відповіді різняться взалежності від того, чиї інтереси зачеплені у питаннях дослідження. Але деяківідповіді вказують на стереотипні ролі та поведінку, що властиві жінкам абочоловікам і це може сприяти тому, щоб насильство відносно жінки продовжуєтолеруватись, – сказала Наталія. – Так, на чоловіка покладається роль основногодобувача у сім’ї, також агресивну поведінку очікують саме від чоловіків.Залишили за собою право кричати та лаятись від 4,7% до 36% жінок в залежностівід ситуації. Стосовно можливості фізичного насильства по відношенню дочоловіка, то лише 3,4 %, а 15,8% жінок сказали, що можуть вдарити в залежностівід ситуації. 

Ще згідно даних дослідження,найвищий відсоток в ситуаціях, якщо від дій партнера страждає дитина, єзловживання алкоголем чи зрада. Натомість для чоловіків больовими точками виявилися відмовав інтимних стосунках, зрада, зловживання алкоголем і завдання шкоди дитині збоку партнерки.

Що є причинами домашньогонасильства?

На думку аудиторії ключовоюпричиною домашнього насильства є шкідливі звички або залежності когось ізчленів сім’ї – так вважають 70,0% опитаних.

Також значущою причиною єнепорозуміння в особистих стосунках подружжя, на це звертають увагу близькополовини опитаних – 48,8%.

Найменше спричиняють домашнєнасильство карантинні обмеження через пандемію COVID і конфлікт на сходіУкраїни. На ці причини вказують лише 5,2% і 3.2%, відповідно.

Дві третини опитаних (62,3%)відкидають тезу про те, що постраждалі від насильства можуть бути самі часткововинними і заявляють, що «насильству немає виправдань».

Лише 4,0% вважають, що, зазвичай,постраждалі самі провокують насильство.

– Серед опитуваних були жінки,які постраждали від домашнього насильства, які акцентують увагу напсихологічній залежності від кривдника, його агресивній поведінці. Матеріальніпроблеми, ревнощі, алкогольна залежність та толерантне ставлення до кривдниківу громаді є основними чинниками, які провокують на їхню думку домашнєнасильство, – зазначила голова ГО.

Відповіді працівників поліції і соціальнихпрацівників у громадах корелюються із результатами опитування. Впливаєупереджене ставлення до сімей, де відбувається домашнє насильство тавідсутність знань про психологічні особливості поведінки як постраждалої так ікривдника.

Знання правових норм

Переважнабільшість опитаних (78,1%) знають, що українське законодавство захищаєпостраждалих від домашнього насильства. Понад половину опитаних вважають, щозгідно українського законодавства, людина понесе покарання за побиття членівсвоєї сім’ї.

Так, 62,8%вважають, що покарання настане за побиття своєї дитини, 56,4% вважають, що запобиття інших членів сім’ї, 54,6% вважають, що за побиття дружини чи чоловіка.

У випадкузіткнення з проявами насильства найчастіше готові звертатись до правоохороннихорганів, медичних працівників та до судово-медичної експертизи.

Головнимадресатом у такому випадку є правоохоронні органи, до яких готові звертатисьбільше половини опитаних – 56,1%.

До медпрацівниківготові звертатись 30,3%, до судмедекспертизи – 20,3%.

Разом з тим,аудиторія прагне уникнути оприлюднення своїх проблем з насильством – до засобівмасової інформації готові звертатись найменше опитаних – 2,8%.

Взагалі неготові звертатись до будь-яких спеціалізованих служб/організацій третинаопитаних – 30,8%.

Головною причиноює їхнє переконання, що це не має сенсу, оскільки ці служби нічим не допоможуть.Такої точки зору дотримуються 48,3% тих, хто не готовий нікуди звертатись увипадку зіткнення з проявами насильства.

Найчастішеопитані готові звертатись до поліції у випадках побиття людей.

У випадку, якщоб’ють знайому людину до поліції готові звертатись 88,8%, якщо б’ють незнайомулюдину – 85,0%.

Натомість увипадку, коли чоловік/дружина кричать та погрожують дружині/чоловіку до поліціїготові звертатись менше половини опитаних – 46,5%.

Серед тих, хто ужодному випадку не звертатиметься до поліції, половина (49,3%) не робитимуть цечерез переконання, що це – не їхня справа і не потрібно втручатись у стосункиінших людей, чверть (25,3%) – через те, що, на їхню думку це не має сенсу,оскільки поліція все одно нічим не допоможе.

«Психологічне,фізичне насильство були присутні в заявах жінок та бували й на сексуальненасилля. Тобто практично всі види насильства присутні в роботі», – представникполіції.

Висновки та узагальнені думки

Всі учасникивисловили думку, що явище домашнього насильства існує в їх громадах. Найчастішівиклики пов’язані з фізичним насильством та психологічним, рідше трапляютьсявипадки економічного насильства.

Також дві третиниопитаних (69,7%) вважають, що сільська рада повинна допомагати тим, хтопотрапив у небезпечну ситуацію та страждає від домашнього насильства.

В той же час, проте, що надати безпечне місце людині в ситуації домашнього насильства єобов’язком сільської ради (територіальної громади) знають менше половиниопитаних – 42,7%.

Близько половиниопитаних (55,6%) знають, що таке шелтер. Приблизно стільки ж (51,6%) готовіпоїхати в шелтер, якщо їхньому життю загрожуватиме небезпека.

Кожний п’ятийопитаний (22,1%) знають людину/людей, які зараз чи раніше могли б потребуватипереміщення в безпечне місце для постраждалих від домашнього насильства (шелтер).

Дві третиниопитаних (66,8%) вважають, що у мешканців їхньої громади існує потребавідкриття притулку для жінок постраждалих від домашнього насильства.

– Дослідженнявказує на те, що створення притулку для постраждалих – є просто необхідним, йми сподіваємося на те, що наша робота не пройде марно, а його відкриття – лишепитання часу, – підсумувала пані Наталія.

Детальніше подивитись дослідження можно у відео: