Безбар’єрність без прив’язки до території: як Луганщина створює доступне середовище для своїх людей

Під час засідання було представлено стан виконання обласного плану заходів на 2025–2026 роки з реалізації Національної стратегії безбар’єрності.Луганська область відповідає за виконання 80 заходів. Через тимчасову окупацію території виконання 15 із них було відтерміновано, однак 65 заходів продовжують реалізовувати структурні підрозділи обласної адміністрації та військові адміністрації громад.Робота охоплює різні складові безбар’єрності: фізичну, інформаційну, цифрову, суспільну та громадянську, освітню, а також доступність соціальних і медичних послуг.У 26 громадах області розвивається інституційна спроможність у сфері безбар’єрності.  У 25 громадах уже визначені відповідальні особи, а місцеві ради безбар’єрності працюють другий рік. Громади продовжують реалізовувати власні дворічні плани зі створення безбар’єрного простору. 

Безбар’єрність — це не тільки про фізичну доступність.

Важливо, що підхід Луганщини поступово виходить далеко за межі традиційного розуміння доступності лише як облаштування фізичного простору.В області працюють над інформаційною та цифровою доступністю. На офіційних ресурсах військових адміністрацій поширюється інформація про безоплатні технології екранного доступу, а працівники ЦНАПів, військових адміністрацій та центрів підтримки ВПО консультують людей щодо можливостей їх використання.У гуманітарних хабах мешканців Луганщини навчають користуватися цифровими сервісами та застосунками, зокрема «Дією», банківськими та комунікаційними застосунками, допомагають знаходити необхідну інформацію та отримувати електронні послуги.Окремий напрям — коректна та безбар’єрна комунікація. Упродовж року проводилися навчання для представників влади, установ та громад щодо взаємодії з людьми з інвалідністю, ветеранами та людьми, які мають бойовий досвід. 

Під час Національного тижня безбар’єрності структурні підрозділи Луганської ОДА провели 38 заходів, а військові адміністрації громад — ще 107.Освіта, психологічна допомога та підтримка дітейБезбар’єрність стосується і доступу до освіти.У Луганській області продовжують роботу сім інклюзивно-ресурсних центрів.

Корекційно-розвиткові послуги, консультації та психологічну підтримку учасникам освітнього процесу забезпечують 26 фахівців.Частина центрів працює дистанційно, інші — в очному або змішаному форматі вже на нових місцях після релокації.До кінця 2026 року планується також провести моніторинг обліку дітей з особливими освітніми потребами, визначити дітей, яким необхідний посилений супровід або додаткові послуги.Окремо аналізуватиметься впровадження програм психологічної підтримки та подолання травми у дитячих і педагогічних колективах — насамперед для дітей із сімей ВПО, дітей військовослужбовців та дітей, які постраждали від війни.Психологічна допомога та соціальні послугиПопри релокацію, в області розвивається система психологічної підтримки. 

За інформацією, представленою на засіданні, перша психологічна допомога надається у дев’яти центрах первинної медико-санітарної допомоги області. У першому кварталі 2026 року таку допомогу отримали 1 195 людей, у другому — вже 2 504.Спільно з партнерами та громадським сектором територіальними громадами створено 8 Центрів життєстійкості. Упродовж 2026 року в них проведено понад 700 групових заходів для мешканців громад.Це зустрічі для людей старшого віку, дітей та молоді, майстер-класи, тренінги, арттерапія, психологічна підтримка та інші формати, які допомагають людям адаптуватися, спілкуватися та залишатися частиною своєї громади. 

Важлива доступність релокованих установ

Одним із важливих напрямів роботи стає оцінювання доступності приміщень, у яких після переміщення працюють установи Луганської області.У другому півріччі 2026 року передбачено проаналізувати результати моніторингу фізичної доступності релокованих установ та підготувати рекомендації щодо усунення бар’єрів із застосуванням принципів розумного пристосування.І тут виникає важливе для релокованої області питання: чи повинна Луганщина займатися лише об’єктами, які юридично належать області?Під час засідання представники громадського сектору запропонували дивитися на проблему ширше. 

«У нас немає “наших” і “не наших” об’єктів. Є наші люди — мешканці Луганщини, ВПО, які сьогодні відвідують певні установи та отримують там послуги», — наголосила членкиня робочої групи, голова ЛОБО «Фонд громад Луганщини “Хорс”» Ганна Борова. 

Йдеться, зокрема, про гуманітарні хаби, освітні заклади, реабілітаційні центри та інші установи, розташовані у Києві та інших регіонах України, якими сьогодні користуються мешканці Луганщини.Важливо не тільки визначити бар’єри, але й підготувати технічні рішення, прорахувати необхідні зміни, шукати фінансування та адвокатувати їх реалізацію.Цей підхід підтримали учасники засідання: якщо людина з Луганської області стикається з бар’єром в іншому регіоні, обласні структури та громадські організації можуть спільно шукати механізми взаємодії з відповідною громадою чи областю.

Безбар’єрність має йти за людиною

Для Луганщини це, мабуть, одна з найважливіших особливостей реалізації Національної стратегії.  Коли територія окупована, а люди, установи, університети, лікарні, соціальні служби та громадські організації працюють у різних куточках країни, безбар’єрність також перестає бути прив’язаною виключно до географічних меж області.  Вона має бути там, де сьогодні знаходяться люди. 

Саме тому одним із напрямів роботи - моніторинг доступності релокованих установ, підтримка працевлаштування ВПО, розвиток інклюзивної освіти та психологічної підтримки дітей, навчання педагогів, інформаційно-просвітницька кампанія «Держава без бар’єрів», а також підготовка нового Обласного плану заходів на 2027–2028 роки. 

І це поступово формує важливий принцип для релокованої Луганщини:безбар’єрність — це не тільки про територію. 

Передусім це про людину, її гідність, доступ до послуг та можливість повноцінно жити там, де вона сьогодні перебуває.