Луганщина і Донеччина — це не “прикордоння ідентичності”, а глибоко українські регіони зі своєю культурою, традиціями та історією

У День вишиванки особливо важливо говорити про те, що часто намагаються стерти або спростити.

Слобожанщина, до якої належить значна частина Луганщини, формувалася як український простір ще з XVII століття. Саме сюди переселялися українські козаки та селяни, які засновували слободи, розвивали землеробство, ремесла і локальне самоврядування. Українська мова, пісня, традиційний одяг і звичаї були невід’ємною частиною повсякденного життя.

Луганщина має також потужну традицію господарювання і розвитку степової культури. Кінні заводи сходу України відігравали важливу роль у формуванні українського конярства, а степова культура загалом є частиною ширшої української історії — від козацтва до сучасного аграрного розвитку.

Донеччина і Луганщина дали Україні видатних діячів культури, науки, правозахисного руху. Тут формувались сильні громади, традиції взаємопідтримки і солідарності, які сьогодні особливо проявляються у складних умовах.

Вишиванка — це не лише символ центральної чи західної України. На сході також існували свої орнаменти, свої техніки, свої сенси, вплетені у тканину життя.

Це ще одне підтвердження: українська ідентичність тут не привнесена — вона органічна.Луганщина.МОЯ завжди була українською. І залишається нею — у людях, у пам’яті, у справах.

Для нас це не просто слова. Це роки роботи, коли ми створювали бренд Луганщини як українського регіону — сучасного, сильного, живого. Це підтримка сайтів і платформ, які й сьогодні розповідають про наших людей, наших громадських діячів, нашу культуру — попри все.