Місцеві програми підтримки ВПО: що працює і що потребує змін

Повний запис презентації доповіді та дискусії доступний на YouTube за посиланням:

Масштаб внутрішнього переміщення та дослідження

У вступному слові Дмитро Лубінець наголошує: сьогодні 4 609 109 українців живуть у статусі внутрішньо переміщених осіб. Кожен десятий українець має довідку ВПО – серед них діти, люди з інвалідністю, пенсіонери.

За даними Мінсоцполітики, станом на серпень 2025 року офіційно обліковано 4 589 390 ВПО, з них 847 150 дітей, 223 601 осіб з інвалідністю та 1 307 616 пенсіонерів. Вони потребують не лише гуманітарної допомоги, а й комплексних рішень для довгострокової інтеграції в приймаючих громадах.

Для підготовки спецдоповіді в Офісі Омбудсмена:

• проаналізували місцеві цільові програми з підтримки ВПО на рівні областей, районів і громад
• провели опитування 1 368 респондентів з усіх регіонів України: 739 представників місцевої влади, 604 представників місцевих рад ВПО (на рівні громад і районів) та 25 представників обласних рад ВПО.

Це дозволило порівняти дані з різних джерел та об’єктивніше оцінити, як насправді працюють місцеві програми.

Скільки програм існує і які вони

За даними обласних та Київської міської військових адміністрацій, на території України діє 1 375 місцевих цільових програм з підтримки ВПО.

З них:

• 25 – це комплексні програми на рівні областей та міста Києва1 350 – програми на рівні громад і районів.

На рівні громад і районів:

• 683 програми (51%) – спеціальні, розроблені саме для інтеграції та підтримки ВПО
• 667 програм (49%) – загальні (наприклад, програми соціальної підтримки), які містять згадки про ВПО та окремі заходи для них.

У середньому в країні діє приблизно одна МЦП на громаду, але цей показник не відображає реального стану підтримки: у частини громад діє кілька програм одночасно, а в інших – відсутні будь-які МЦП, як спеціальні, так і загальні.

Абсолютним «рекордсменом» є Луганська область: всі діючі органи місцевого самоврядування та військові адміністрації розробили спеціальні МЦП і оновили більшість загальних програм з урахуванням потреб ВПО – попри те, що значна частина території області перебуває в тимчасовій окупації.

Добрі показники співвідношення кількості МЦП до кількості громад мають Вінницька, Донецька, Запорізька, Київська, Миколаївська, Полтавська та Черкаська області. Натомість у Тернопільській та Харківській областях співвідношення загальної кількості МЦП до кількості громад становить відповідно 58% та 30%, що вказує на суттєві прогалини.

Що показує аналіз якості програм
Доповідь оцінює не лише наявність програм, а й якісні показники – як програми готуються, реалізуються та моніторяться.

Аналіз потреб ВПО перед розробкою програм
За результатами опитувань:повноцінне дослідження потреб ВПО (опитування, фокус-групи тощо) проводилося під час підготовки МЦП у 54% випадківчасткове дослідження (залучення рад ВПО або ВПО з числа держслужбовців/посадових осіб) – у 33% випадківу 13% випадків жодних досліджень не проводилося.

Представники рад ВПО оцінюють ситуацію оптимістичніше: на їхню думку, повне дослідження потреб проводилося у 70% випадків, часткове – у 22%, а жодних досліджень не було у 8%. У підсумку, за різними оцінками, у 87–92% випадків регіональна специфіка та потреби ВПО певним чином враховувалися, але рівень глибини цього аналізу суттєво різниться.

Механізми моніторингу та індикатори ефективності
За даними опитувальників, заповнених представниками місцевої влади: 

• лише 16% МЦП мають чіткі та вимірювані показники ефективності 
• 54% програм мають формальні, декларативні показники 
• у 30% МЦП показники ефективності взагалі відсутні.
• 63% представників рад ВПО зазначили, що МЦП у їхніх громадах або районах мають механізми моніторингу ефективності, а 37% – що їм про такі механізми не відомо. Це безпосередньо впливає на довіру до місцевої влади та рішень щодо підтримки ВПО.

Залучення неурядових та міжнародних організацій
Лише 10% представників місцевої влади зазначили, що на постійній основі залучають неурядові або міжнародні гуманітарні організації до реалізації МЦП. У 27% випадків така взаємодія має епізодичний характер, а в 63% – взагалі відсутня.

Рівень задоволеності потреб ВПО

За оцінками представників місцевої влади:

• у 7% випадків рівень задоволеності потреб ВПО оцінюється як високий 
• у 63% – як середнійу 6% – як низький 
• у 24% випадків рівень задоволеності неможливо визначити. 

Представники рад ВПО дають подібну, але трохи критичнішу оцінку: 

• 8% – високий 
• 68% – середній 
• 7% – низький 
• 17% – неможливо визначити.

Це підтверджує: більшість програм забезпечують лише «середній» рівень задоволення потреб, а місцями – не дозволяють навіть оцінити власну ефективність.

Ради ВПО: участь чи її імітація

Постанова КМУ від 4 серпня 2023 року № 812 дала старт створенню рад з питань ВПО на рівні областей, районів і громад. За інформацією обласних та Київської міської військових адміністрацій, з кінця літа 2023 року в Україні створено 1 022 ради ВПО різних рівнів.

Структура така:

• 25 рад ВПО – при обласних військових адміністраціях та Київській міській військовій адміністрації 
• 101 рада ВПО – на рівні районів (81% районів без урахування ТОТ мають районні ради ВПО) 
• 896 рад ВПО – на рівні громад (це 61% від 1 469 громад станом на 2020 рік).

В окремих областях (Вінницька, Луганська, Миколаївська, Полтавська, Херсонська) ради ВПО створено у всіх громадах; у Чернігівській, Черкаській та Запорізькій областях – найнижчі показники (відповідно 27%, 26% і 18% громад мають ради ВПО).

Станом на літо–осінь 2025 року із 1 022 рад ВПО:

• 934 ради (91%) є активними 
• 88 рад (9%) – неактивні, у стані реорганізації або працюють без голови в обмеженому режимі.

За результатами опитувань:

на думку представників місцевої влади, 

• у 15% випадків відбувається активне залучення спільнот ВПО до підготовки МЦП та ухвалення інших рішень 
• у 52% випадків – залучення часткове 
• у 33% – ВПО не залучаються.

За інформацією обласних та Київської міської військової адміністрацій, у середньому в Україні 2 з 3 рад ВПО залучаються до ухвалення рішень та програм, спрямованих на підтримку ВПО.

Представники рад ВПО оцінюють рівень своєї участі по-іншому: 57% вважають, що участь є активною, а 43% – що їм не вдалося взяти участь у процесі ухвалення рішень. У деяких регіонах розрив у сприйнятті дуже великий: наприклад, у місті Києві місцева влада вважає, що залучають представників усіх рад ВПО, тоді як представники рад оцінюють реальне залучення лише приблизно у чверті випадків.

Фінансування регіональних програм

На рівні областей та міста Києва затверджено 25 регіональних МЦП з підтримки ВПО із загальним бюджетом 20 815 115 263 грн.

Декілька прикладів із регіонів:

• Київська область: обласна цільова програма «Підтримка внутрішньо переміщених осіб на 2023–2025 роки» із загальним бюджетом 626 569 288 грн; на 2025 рік заплановано 39 023 096 грн.
• Полтавська область: Комплексна програма підтримки ВПО на 2025–2027 роки із загальним бюджетом 249 977 500 грн; на 2025 рік – 118 739 500 грн.
• Харківська область: Комплексна програма підтримки ВПО на 2023–2027 роки з загальним бюджетом 380 146 600 грн; на 2025 рік – 90 030 000 грн.
• Вінницька область: Цільова програма підтримки ВПО на 2023–2027 роки із загальним бюджетом 597 676 350 грн; на 2025 рік – 450 196 000 грн.

Водночас частина регіональних програм (зокрема в окремих областях та місті Києві) має формальні риси: обмежене або невизначене фінансування, дублювання функцій інших органів, відсутність чітких механізмів моніторингу.

Ключові висновки доповіді

У розділі «Висновки» Дмитро Лубінець підкреслює: місцеві цільові програми – це ключовий інструмент інтеграції ВПО на місцевому рівні, який перетворює положення державної політики на конкретні дії у громадах. Ефективні МЦП сприяють соціальній згуртованості, формуванню безбар’єрного середовища, розширенню можливостей ВПО до самозабезпечення та відновленню довіри до влади.

Загалом в Україні діє 1 375 МЦП з підтримки ВПО, з них:

• 25 – комплексні на рівні областей та Києва
• 1 350 – на рівні громад та районів
• 683 – спеціальні програми 
• 667 – загальні програми зі згадками про ВПО. 

Спеціальні програми загалом працюють значно краще, ніж загальні, які лише «доповнюють» уже існуючі документи згадками про ВПО. Додавання згадок про ВПО до загальних програм без окремого фінансування й аналізу потреб автори доповіді розцінюють як формальний підхід.

Серед основних проблем:

• відсутність аналізу потреб ВПО під час розроблення або оновлення програм 
• недостатня участь рад ВПО та громадянського суспільства
• відсутність вимірюваних показників результативності, що призводить до дублювання функцій та «розмивання» ресурсів
• суттєва територіальна нерівність – від областей, де МЦП покривають усі громади, до регіонів, де значна кількість ВПО живе без жодної місцевої програми підтримки
• частина програм не має передбачених бюджетних асигнувань, що робить їх декларативними документами, а не дієвими інструментами інтеграції.

Що пропонує змінити Омбудсман

У розділі «Рекомендації» доповідь пропонує комплекс змін для уряду, профільних міністерств, ОВА та органів місцевого самоврядування.

Серед ключових рекомендацій:

• оновити Стратегію державної політики у сфері внутрішнього переміщення та Операційний план до неї, чітко визначивши роль місцевих програм, індикатори ефективності та механізми контролю 
• закріпити на рівні законодавства обов’язок (а не тільки право) областей, районів і громад розробляти та впроваджувати спеціальні МЦП з підтримки ВПО при наявності значної кількості ВПО
• розробити та впровадити методичні рекомендації для громад та ОВА щодо аналізу потреб ВПО, формування програм із чіткими і вимірюваними індикаторами, системи моніторингу та проміжної оцінки 
• забезпечити реальне, а не декларативне залучення рад ВПО та громадських організацій на всіх етапах роботи з МЦП – від аналізу потреб до оцінки результатів 
• посилити координацію між місцевими органами влади, центральними органами, міжнародними та громадськими організаціями, щоб уникати дублювання заходів і закривати «білі плями» в підтримці ВПО.

Автор доповіді наголосив, що будь-яка громада, район або область перше що повинна зробити - розробити й затвердити комплексну спеціальну програму підтримки ВПО з відповідним фінансуванням із місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Повний текст Спеціальної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Місцеві програми підтримки ВПО: аналіз ефективності та перспективи» для ознайомлення та подальшого використання в роботі за посиланням тут. 

Матеріал підготувала спеціально для сайту «Громадськість»: 

Ганна Борова — учасниця Форуму 26 березня, заступниця голови Луганської обласної ради ВПО, голова ЛОБО «Фонд громад Луганщини „Хорс“.