8 березня – нагадування про те, що підтримка жінок є ключем до відновлення та процвітання України.

Повномасштабне вторгнення росії відкинуло назад десятиліття прогресу у сфері гендерної рівності в Україні, про це вже не раз с статтях та на своїх сайтах зазначали оонівські установи. Так, за даними ООН-Жінки (UN Women) та  Фонду народонаселення (UNFPA),  за три останні роки війни та руйнування життя населення України і зокрема  жінок і дівчат, ми маємо наступні факти:

• Зростання гендерного насильства. Гендерне насильство, яке і до війни було серйозною проблемою, з 2022 року зросло на 36%. Домашнє насильство, сексуальне насильство та жорстоке поводження стають ще більш поширеними через стрес, невизначеність та руйнування соціальних зв’язків.
• Втрата економічної незалежності. У 2023 році жінки становили 72,5% безробітних, а розрив у заробітній платі між чоловіками та жінками подвоївся. Жінки втрачають роботу. Лише 48% переміщених жінок мають роботу, тоді як серед чоловіків цей показник – 71%. 
• Збільшення навантаження у побуті. Через закриття дитячих закладів та кризу соціальної інфраструктури жінки витрачають у середньому 56 годин на тиждень на догляд за дітьми – це значно більше, ніж до війни. 
• Криза психічного здоров'я. Майже дві третини українських домогосподарств стикаються з серйозними психічними проблемами – тривожністю, депресією, стресом, що впливає і на економічну активність жінок, і на загальний рівень життя. З лютого 2022 року Всесвітня організація охорони здоров’я підтвердила понад 2200 нападів на заклади охорони здоров’я, служби та персонал в Україні з боку Російської Федерації. Минулого року понад 300 із цих медичних закладів постраждали, що втричі більше, ніж у 2023 році.
• Продовження міграційних процесів. За даними Державної прикордонної служби України, у 2024 році кількість громадян, які виїхали за кордон і не повернулися, зросла втричі порівняно з 2023 роком, досягнувши близько 443 тисяч осіб. Загалом, за три роки повномасштабної війни, близько 3 мільйонів українців залишили країну без повернення (ТСН). За оцінками ООН, кількість українських мігрантів у світі становить 6,7 мільйона осіб, переважно жінок та дітей. З них приблизно 1,7 мільйона осіб були працевлаштовані в Україні до виїзду, що становить 10,6% економічно активного населення країни перед початком повномасштабного вторгнення. (ukrinform.ua). Прогнози на 2025 рік залишаються невизначеними. Хоча уряд України працює над стратегіями повернення громадян, багато жінок можуть зіткнутися з дилемою: продовжити їхати або залишатися за кордоном, де вони знайшли тимчасовий притулок, чи для деяких —  повертатися до окупованих територій України, або пристосовуватися жити у власних домівках близьких до ліній зіткнення в скрутних умовах, але вдома, де ситуація залишається небезпечною та нестабільною. 

Ми бачимо зараз загострення геополітичної ситуації та бюджетні скорочення у США, які суттєво впливають на фінансування гуманітарних та розвиткових програм (читайте про: "глобальна співпраця все більше перебуває під загрозою", "найбільш недофінансовані сектори" , «збільшення материнської смертності»), зокрема в Україні, що вже призводить до: 

Дефіциту коштів для програм допомоги жінкам. У 2024 році гуманітарні операції UNFPA були профінансовані лише на 42%, що створює серйозну загрозу безпеці, здоров’ю та правам мільйонів жінок і дівчат.

Закриття соціально важливих програм. Брак коштів загрожує продовженню роботи кризових центрів, мобільних бригад допомоги постраждалим від насильства та програм соціальної підтримки для переміщених жінок. Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) активно підтримувало українських жінок через різні програми та ініціативи, такі як:

• Професійна підготовка та працевлаштування. У межах програми «Конкурентоспроможна економіка України» USAID виділило 1,8 мільйона доларів на підтримку працевлаштування українців, зокрема жінок, у професіях, де традиційно домінували чоловіки. Ініціатива спрямована на зміцнення партнерства між приватним сектором і навчальними закладами професійно-технічної освіти, надання стимулів для створення нових робочих місць та забезпечення шукачів роботи необхідними навичками для працевлаштування в перспективних галузях економіки (Моє місто); 
• Підтримка підприємництва. USAID та інші міжнародні організації регулярно запускають програми підтримки жіночого підприємництва, надаючи гранти та ресурси для розвитку бізнесу (vonahub.org.ua); 
• Просвітницькі та освітні програми. Програма «Сила Жінок 2024» спрямована на розвиток компетенцій і згуртування жінок з різних сфер для вирішення нагальних гуманітарних викликів у громадах, посилення впливу жінок на процеси планування та відновлення (region.kname.edu.ua); 

та це лише крапля, всього не перелічити.

Зростання кількості переміщених осіб. Вже зараз 6,7 мільйонів українських жінок потребують гуманітарної допомоги. Без належної підтримки їхня ситуація лише погіршиться.

Поглиблення економічної кризи. Якщо жінки продовжать втрачати робочі місця та можливості для працевлаштування, країна ризикує отримати ще глибший розрив у соціальній рівності та економічний колапс.

Загроза міграції та повернення на окуповані території. Відсутність перспектив в Україні змушує жінок виїжджати за кордон у пошуках кращого життя. Ще гірше – деякі змушені повертатися на окуповані території, де вони позбавлені прав та піддаються небезпеці.

USAID відігралава одну з ключових ролей у забезпеченні гуманітарної та міжнародної технічної допомоги та фінансуванні проєктів підтримки жінок в Україні. Завдяки цій організації було реалізовано десятки ініціатив, спрямованих на:

• підтримку постраждалих від насильства;
• сприяння жіночому підприємництву;
• психологічну реабілітацію для переселенців;
• навчальні програми для підвищення рівня економічної незалежності жінок.

Сьогодні в мовах призупинення цієї допомоги, що поставило під загрозу не лише окремі ініціативи, а й загальну стабільність жіночих спільнот в Україні та скорочення фінансування програм захисту жінок – це не просто бюджетне питання. Потрібні рішення, які можуть змінити долю мільйонів українок. Втрата підтримки означає не лише економічні труднощі, а й загрозу життю та безпеці жінок, які залишаються у складних умовах війни та яким сьогодні потрібні: 

• робота, безпека та перспективи, а не нова хвиля міграції; 
• продовження підтримки світової спільноти, щоб не допустити нової хвилі гуманітарної кризи; 
• збереження фінансування таких програм, як USAID, ООН-Жінки, UNFPA, ЮНІСЕФ та інших дотичних – це не благодійність, а стратегічна необхідність;
• нові сучасні бюджетні програми з оперативними, прозорими та зрозумілими та незаангажованими механізмами фінансування на всіх рівнях (національний, обласний та місцевий).

Українські жінки борються і їм необхідна допомога залишитися вдома, працювати, виховувати дітей, захищати та будувати країну, а не шукати виживання за кордоном чи на окупованих територіях.

Ганна Борова, GESI Advisеr різних проєктів та програм, голова ЛОБО «Фонд Громад Луганщини „ХОРС“.