Щодо нацстратегії деінституціалізації системи догляду і виховання для українських дітей
До повномасштабного вторгнення росії Україна мала один з найвищих показників інституціалізації дітей в Європі. А з початком війни діти, які перебувають в закладах інституційного догляду, наражаються на підвищений ризик порівняно з їхніми однолітками у сім’ях. Крім того, обставини, спричинені війною значно підвищують ризик розлучення сімей, що може призвести до збільшення влаштування дітей у заклади інституційного догляду.
Щоб запобігти цьому, у квітні - травні 2023 року було проведене п’ятиденне навчання та стратегічне планування деінституціалізації.
Експерти проаналізували:
- історію трансформації системи догляду та виховання в Україні
- успіхи та невдачі в цьому процесі
- актуальні виклики та проблеми.
Хоча Україна має деякі успіхи в реформуванні інституційної системи, попередні пілотні проєкти не були поширені на всю країну. Міжнародні експерти зазначають, що цей досвід не унікальний: досягнення масштабних системних змін є складним у будь-якій країні. Експерти з країн, де процес пройшов успішно, підтверджують, що для досягнення успіху знадобилося понад десять років спільних зусиль, рішучості та наполегливості кількох урядів.Цей досвід доводить, що масштабування і сталість взаємозалежні – одне не може бути досягнуто без іншого. Щоб досягти масштабних результатів, треба планувати масштабно, але починати з малого. На основі цього принципу, проведеного аналізу й міжнародного досвіду були сформовані першочергові та довгострокові завдання.
За посиланням у коментарях читайте:
- Як досягти якісної трансформації системи догляду та виховання – сталої та масштабної.
- Які першочергові завдання для дітей, що наражаються на найбільший ризик (немовлята, діти з інвалідністю та високими потребами в підтримці, діти з закладів інституційного догляду, які були примусово депортовані у рф тощо).
- Чого можна досягти вже до грудня 2025 року
та значно більше.
Документ можна загрузити тут: