Громадськість Донецької, Луганської, Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської областей

Ми йдемо до спільної мети, - Вікторія Литовченко та Володимир Склянчук

Ми йдемо до спільної мети, - Вікторія Литовченко та Володимир Склянчук
Ми розпочинаємо серію статей про учасників «Світ без обмежень». В 2021 році ця подія пройшла в форматі міжрегіональних заходів та вже стала брендовою подією напрямку підвищення культури інклюзії, безбар'єрності на Сході України. В рамках «Світ без обмежень» проходив конкурс пар.

Одна з пар дуже запам'яталася публіці, перемогла в номінації “Спікерська майстерність” та завоювала голоси у соціальній мережі Фейсбук. Це Вікторія Литовченко та Володимир Склянчук, які два роки тому зустрілися на конкурсах краси. Фестиваль ще допомагає знайти друзів та однодумців, а іноді, й супутника життя.

“Світ без обмежень” — це серія міжрегіональних заходів, яка вже втретє об’єднує небайдужих та активних людей із різних куточків України.

Володимир у 2019 році приїхав на конкурс “Мужність без обмежень” з Волинської області, та став переможцем. Під час конкурсу він познайомився з Вікторією, яка на той момент жила у місті Дружківка на Донеччині. Вона брала участь у конкурсі “Краса без обмежень”, та здобула титул МІС «Чарівність». Зараз вони вже більше року разом, живуть у Краматорську та прямують до сімейних відносин.

Трудова діяльність Вікторії пов'язана з роботою громадських організацій: “Ще перебуваючи на навчанні в Одесі, я співпрацювала з громадськими організаціями. Ми часто вели активну правозахисну діяльність у сфері людей з інвалідністю і внутрішньо переміщених осіб. І приїхавши сюди, також працюю в громадській організації “Надія”, співпрацюю з Донецькою обласної організацією людей з інвалідністю. Ми часто беремо участь в різних заходах, таких як розвиток інклюзивної освіти, також беремо участь у грантових програмах ПРООН, інших агенцій ООН та міжнародних організацій. Це комплексна робота для покращення медичної сфери, також це доступ до транспортних послуг і просвітницька діяльність”.

Наразі Вікторія працює у Краматорську інклюзивним громадським радником, надає консультації організаціям щодо покращення доступу людей з інвалідністю: “Ми вже співпрацювали з школами та дитячими садками міста Краматорська. Ми давали консультації щодо ремонтів в школах, в плані того, щоб була архітектурна доступність, і саме елементи доступності, тобто це і контрастні стрічки, і щоб не було перепон на шляху дітей, це кімнати спільного відпочинку для дітей з інвалідністю та нормотипових дітей. Проводили тренінги, семінари для викладачів і адміністрації цих шкіл. В місті Краматорськ така діяльність ведеться давно. Можу сказати, що сорок відсотків об'єктів громадського призначення в місті є доступними. До нас звертався “Сад Бернацького”, де проводиться реконструкція. Ми мали оцінити наскільки все правильно. Але інклюзія не лише люди з інвалідністю, та маломобільні категорії людей. Це можуть бути і люди похилого віку, і вагітні жінки, і просто жінки з колясками”.
Робота Володимира пов'язана з мережею Інтернет. За словами пари, це дуже зручно. “Володимир, оскільки він фрилансер, може вдень попрацювати, а ввечері присвятити час або улюбленим заняттям, або якомусь суспільному провадженню часу, — ділиться Вікторія, — Роботу, як правило, люди з інвалідністю, знаходять собі онлайн, тобто таку, яка не прив'язує до місця, незалежну від погодних умов і так далі. Так само і ми з Володимиром”.

Зображення

Вікторія з Володимиром ведуть активний спосіб життя, постійно розвиваються. “Зараз ми знаходимося ще на навчанні в реабілітаційному центрі, ділиться Вікторія, — Тобто це вже зміна місця, тут також нові люди”.

Пара встигає поєднувати і роботу, і відпочинок. Володимир грає в боча. Це гра зі шкіряними м'ячами.”Гра цікава, стратегічна, — розповідає Володимир, — Починав з того, що їздив на районні змагання, на обласні в своїй же Волинській області. В цьому році їздили з Вікторією в Одесу на змагання та чемпіонат України. Це був наш дебют. Призових місць не вдалося отримати, але хоча би побачили, як це, в принципі, має відбуватися вже на професійному рівні. В принципі, не сидиш на одному місці, вже цікавіше час проходить. І тим більше комбінувати, поєднувати різні дії, ту саму роботу. Наприклад, у мене час з грою боча, чи банально перегляд фільму, перебування в компанії з друзями дає різноманітність, і, звичайно, не дає сумувати”.

Вікторія з Володимиром вже навчилися підтримувати один одного у житті. “Ми з Володимиром один одному є мотиваторами. Ми йдемо до спільної мети. В чомусь він мене мотивує, а в чомусь, можливо, я його мотивую. Ми захоплюємось прикладами інших людей з інвалідністю, які досягли якихось успіхів, і намагаємось, в принципі, доводити, що не все так складно, бо люди схильні думати, що ти такий бідненький, треба тебе пожаліти. Насправді, це не так. Як я кажу, якщо людина сяде на стілець, вона не перестає бути щасливою, також і ми щасливі, просто ми все робимо сидячі”.
Свою філософію вони дарять людям, своїм прикладом долаючи стереотипи, та підтримуючи тих, хто зараз людей, хто живе, користуючись інвалідним візком. Для цього і потрібен фестиваль “Світ без обмежень”, який в цьому році завдяки Програмі ООН із відновлення та розбудови миру, був організований, як ціла серія міжрегіональних заходів. “Він допомагає розкрити людям поняття про те, як живуть люди з інвалідністю, з якими труднощами вони стикаються, що відрізняє, що, можливо, в нас є спільне. І наразі, прибрати багато стереотипів, — ділиться Вікторія, — Наприклад, конкурс “Кулінарний батл”. Оскільки на фестивалі є медійне висвітлення, то можна побачити, що люди з інвалідністю готують їжу. Оскільки прийнято вважати, що якщо ти людина з інвалідністю, то ти просто сидиш, а світ навколо тебе щось крутиться. І тобі готують, все приносять, і в побуті ти нічого не робиш, на жаль. Так само фотосесії, і на кінній фермі. Що люди з інвалідністю можуть залізти на коня і також якось порозважатися. Тобто, цей конкурс необхідний для того, щоб показати, яким має бути життя людини з інвалідністю, людини в кріслі колісному”.

“Чим більше людей знаходяться в одному місті, тим більше ми один одному порад можемо дати. На рахунок роботи, наприклад, або здоров'я, допоміжних засобів пересування для людей з інвалідністю. Та різні моменти, які стосуються соціальних служб”, — зазначає Володимир.
“Також в нас проводилися круглі столи, на яких кожен учасник ділився досвідом впровадження безбар'єрного простору. Як склалися справи з безбар'єрністю у кожного з учасників. Цього разу були на фестивалі учасники 12 областей. Ми могли поділитися досвідом, — розповідає Вікторія, — І також було багато питань щодо створення громадських організацій в своїх містах. У деяких їх немає, і вони не знають, куди звертатись по свої права, на що саме вони мають право А тут запроваджувалися такі круглі столи, які були просвітницькі і несли дуже велику користь для учасників, окрім того такий конкурс-фестиваль має дуже велику медійну підтримку. Він висвітлювався і на телебаченні, і в соцмережах, і з тим як ідуть справи, можуть ознайомитися навіть люди без інвалідності, не будучи навіть жодним чином пов'язані з цим. Фестиваль “Світ без обмежень” має показати відсутність обмежень, і про те, що ми маємо йти на шляху побудови рівного суспільства шляхом підвищення рівня соціальної єдності”.

Це відео знято перед початком «Світ без обмежень»:


Читайте наші новини на телеграм каналі

08:40
10
Немає коментарів. Ваш буде першим!