Пошук стратегій виходу з конфліктів

Мета такого навчання – це створення безпечного освітнього середовища. Яке починається з маленьких дій кожної і кожного, а потім шириться в маси, інфікуючи своєю добротою та дієвістю всіх оточуючих. Моєю особистою мрією є перетворення школи на «територію щастя», і я намагаюся здійснити свою мрію повсякденно і повсякчасно, роблячи крок за кроком, знову й знову.

Ми розглянули наші різноманітні погляди на конфлікт, з’ясували його сутність, проасоціювали його з меблями, одягом, їжею, емоціями, знайшли дещо позитивне))), визначили наскільки кожен з нас конфліктна людина і від чого залежить рівень конфліктності. 

Потім вчилися розмовляти та передавати інформацію без слів! Це вийшло легко. Ми приділили увагу проживанню «дрібних» конфліктних ситуацій, в яких чітко побачили, що стратегія поведінки в різних ситуаціях може кардинально відрізнятися. 

Олександр Фомич, 10-А клас, був впевнений, що він завжди користується стратегією співпраці… А виявилося, що ні! До речі ця вправа користувалася найбільшим попитом, діти просили ще ситуацій, які потрібно було розіграти в реаліях та по-іншому – використовуючи знання про ННК та «Я-твердження».

- «Добре знати. Але коли ти це спробувала, зрозуміла як це діє, то буде більше шансів, що це буде мною використано в потрібний момент» - Циганкова Дар’я, 10-А клас.

Стратегії роботи командою теж вироблювалися майже миттєво. Діти були з різних класів, але результат досягався доволі швидко. Що мене особисто приємно вразило. Виконуючи завдання разом з ними, і дотримуючись всіх їхніх вказівок, я безмірно пишалася ними та втішалася процесом.

При рефлексії після однієї з вправ, на питання «Як ми досягли такого результату?» «Назвіть причини, чому в нас вийшло?» Відповідь Осинського Вадиму, 11-А: - «Бо ми виховані та розумні!» І я їм повірила!

Після плідної роботи ми вчилися перетворювати свинець на золото, та намагалися знаходити позитивні сторони конфлікту. Це було тяжче. Всім хотілося, щоб конфліктів просто не було. І вони, діти, готові працювати в цьому напрямку. 

Петров Єгор, 11-А клас, висловив думку про те, що світ про який ми говоримо не настане, коли ми вийдемо за двері актової зали, але ми готові прикладати зусилля для того, щоб він колись настав!

В цей момент мурахи були у мене!

А на завершення ми усі разом створили «Дерево мрій та побажань». Яке викликало стільки позитивних емоцій, що нікому не хотілося розходитися))). Це дерево буде нашим символом - символом нашого напрямку роботи з миробудування. 

Ми домовилися його оновлювати новими побажаннями, новими мріями, новими тематичними ідеями та залучати усіх бажаючих до наших лав «Мироінфікованих».

А це ще один крок до створення якісно нового суспільства. Я впевнена все буде «Амбасадорно»!

Олена Давідова,

Амбасадорка миру UN RPP,

педагогиня, Костянтинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Костянтинівської міської ради Донецької області.