Реформа турботи: як трансформується система соціальних послуг в Україні

На основі основних тез виступаючих зосередимося на ключових даних і системних дисбалансах, які були озвучені під час Форуму: 

• Україна суттєво відстає від європейських країн за рівнем зайнятості людей з інвалідністю:  лише 16% таких в Україні, тоді як у країнах ЄС цей показник перевищує 50%. Низька заробітна плата у соціальній сфері, особливо серед фахівців, що працюють з дітьми та людьми з інвалідністю, призводить до хронічного кадрового дефіциту на тлі високого рівня бідності серед населення.
• Соціальні послуги не виконують належної стабілізуючої функції. Люди не відчувають присутності держави в ситуаціях, коли йдеться про щоденний супровід, кризову підтримку чи довготривалий догляд. Попри те, що загальні витрати державного бюджету на соціальні послуги перевищують 8 мільярдів гривень, цього не вистачає для забезпечення комплексних послуг догляду 24/7.
• Аналіз даних Мінсоцполітики показав, що потреби у соціальних послугах покриваються лише на 17%. При цьому громади нерівномірно розподіляють кошти. У багатьох випадках забезпечуються штатні одиниці для побутових функцій (наприклад, перукар чи взуттєвик), але відсутні психологи, кризові менеджери або фахівці із супроводу. Саме ці спеціалісти необхідні людині на початку кризи, щоб вона не занурилася в себе і не стала недоступною для допомоги, що може призвести до негативних і непоправних наслідків. Це свідчить про необхідність радикального перегляду кадрових політик — з урахуванням реальних потреб отримувачів послуг в таких установах, як Терцентри, а не лише історичних підходів до формування штатів соціальних комунальних установ та підприємств.
• Особливої уваги потребує ситуація в заможних громадах, де часто відсутні сервіси для вразливих категорій населення. За словами учасників, чим багатшою є громада, тим менше вона готова інвестувати у створення центрів життєстійкості та кризових служб. Серед понад 300 центрів життєстійкості є обласні центри, де вони взагалі відсутні. Інша проблема — як вчасно залучити постраждалих до послуг цих центрів та забезпечити спеціалістам доступ до людей на ранніх етапах травмування. 

Учасники Форму окреслювали проблеми та  особливу увагу привернули складності процедур і надмірній бюрократії в процесах організації та надання соцпослуг. 

Громади відзначали, що стикаються з труднощами в організації сервісів через складні тендерні процедури, обмеження у кадровому формуванні та зарегульованість системи оплати праці. 

Наголошували, що система закупівель має бути зосереджена не на нижчій ціні, а на якісній складовій послуги. Та що неефективне кадрове забезпечення та існуючі штатні розписи, враховують наявних спеціалістів та громади мало зосереджені на вихованні необхідних спеціалістів та якісному вивченню потреб вразливих верств населення. Тому часто соцпослуги та їх переліки в громадах не відповідають реальним потребам.

Немає виважених рішень та обмежений доступ до приватних послуг. Та через відсутність гнучких механізмів фінансування громадам трудно залучати альтернативних провайдерів соцпослуг.

Говорили про диспропорцію між багатшими та менш забезпеченими громадами, і рівень доступу до соціальних послуг залишається нерівномірним на місцевому рівні.

Представники громад відмічали юридичні зміни, що обмежують можливість створення КНП. Як відомо, зміни до господарського законодавства вносять важливі корективи у формат діяльності соціальних закладів. Із 28 серпня 2025 року скасовується можливість створення нових комунальних (у тому числі некомерційних) підприємств. Натомість громади повинні створювати:

• Комунальні некомерційні товариства (КНТ) або
• Інші господарські товариства (ТОВ, АТ) з повною часткою комунальної власності.

Існуючі КНП повинні пройти процедуру реорганізації упродовж трирічного перехідного періоду. Важливо, що нові форми залишають за собою неприбутковий статус і право на виконання соціальних функцій.

Учасники Форуму обговорювали і пропозиції, серед яких можна виділити наступні:

• Проведення аудиту кадрового забезпечення в громадах і оновити штатні розписи відповідно до реальних потреб.
• Розробка заходів щодо підвищення ролі кейс-менеджерів, кризових соціальних працівників і сімейних лікарів, а також введення терміну соціального лікаря у системах медицини та підтримки постраждалих.
• Розвиток системи ваучерних механізмів — для оплати послуг у приватних сервісах.
• Визначити критичні послуги для централізованого фінансування, а додаткові — перевести у модель співфінансування.
• Запровадити гнучкі та прозорі моделі стратегічних закупівель.

Таким чином, Форум зафіксував чітке розуміння необхідності системної трансформації соціальних послуг в Україні і те, що зміни стосуватиметься не лише організаційно-правових форм, а й підходів до фінансування, управління, закупівель, кадрового забезпечення. Однак, водночас головним орієнтиром реформи залишаться якість і доступність послуг для кожного, хто цього потребує.

Ганна Борова, учасниця Форуму.