Стан впровадження інклюзії в Луганській області. Жовтень 2019.

Тип статті:
Авторська

Сьогодні в області, в рамках освітньої реформи триває процес впровадження інклюзивного навчання. Є певні позитивні зміни та зрушення в цьому напрямку. Одночасно ми, як громадська організація спілкуємось з батьками різних дітей і нам стало відомо про безліч проблем з яким зіштовхуються батьки та їх діти.

Ці проблеми, в більшості своїй, пов’язані з діяльністю опорних шкіл та інклюзивних ресурсних центрів. Це питання архітектурної доступності приміщень, кадрового забезпечення цих закладів, а також недостатня кількість інклюзивно-ресурсних центрів в області. Наразі їх 7. Відповідно до Положення про діяльність інклюзивно-ресурсних центрів (Постанова КМУ від 12.06.2017 року «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр») за відсутності центру на території, батьки можуть звернутися до найближчого інклюзивно-ресурсного центру, далі - ІРЦ. Але тут постає ряд питань: по перше - фахівці ІРЦ не в змозі, фізично, охопити якісно декілька територій; по друге – дитина повинна вивчатися фахівцями до 10 днів, за потреби, батькам з інших територій не зручно, дуже важко та й накладно приїжджати до сусіднього ІРЦ; по третє – ІРЦ, відповідно до вищезазначеного Положення, може надавати корекційно-розвивальні послуги дітям, які не отримують їх в закладі освіти, але чи зручно це батькам із сусідньої території? Бо приїжджати для їх отримання дуже важко та іноді неможливо, якщо дитина нетранспортабельна. Тому потребує вирішення питання щодо відкриття інклюзивно-ресурсних центрів у кожному районі, з метою забезпечення правадітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини), надання психолого-педагогічних, корекційно-розвивальних послуг та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу. Тим більше, що держава виділяє кошти на облаштування ІРЦ та заробітну плату педагогам, які в них працюють.

Одночасно протягом поточного року в рамках проекту «Інклюзивна мережа громадських радників Луганської області»представники ЛАООІ та я особисто відвідали новостворені громади області, міста та райони області. Всюди ми чули, від батьків дітей з особливими освітніми потребами, про проблеми щодо впровадження інклюзії на місцях. Безперечно, Департаментом освіти і науки Луганської облдержадміністрації та новоствореним обласним ресурсним центром підтримки інклюзивної освіти Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, здійснюється дуже масштабна робота щодо надання методичної допомоги закладам в напрямку інклюзії: інструктивно-методичні наради, семінари, тренінги, курси підвищення кваліфікації тощо. Але, чи впроваджують педагоги у своїй роботі отримані знання та рекомендації при здійсненні інклюзивного навчання на місцях? Тому є нагальна потреба у моніторингу впровадження інклюзивного навчання у закладах освіти.

Важливим є також питання архітектурної доступності закладів освіти, не тільки зовні (пандус), а внутрішньо. До нас надходять звернення від батьків, які мають інвалідність, вони банально не можуть відвідувати навчальні заклади. Чому? Та ці заклади архітектурно не доступні!

Батьки ставлять нам одне типове питання: «Чому я, (батько або мама не важливо) не можу зайти до закладу де навчається моя дитина? Я хочу відвідати збори, заходи, які відбуваються в закладах. Я маю право!» це питання є типовим для всієї області. І воно не вирішується роками, десятиліттями.

З 1 квітня 2019 року вступили в дію ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» (далі - ДБН В.2.2-40:2018).

Ці державні будівельні норми, на відміну від попередніх, стають обов’язковими. І всі інші ДБН, які сьогодні розробляються і приймаються, також враховують потреби людей з інвалідністю та інших маломобільних груп.

Тепер важливий фактор доступності - це універсальний дизайн або розумне пристосування об’єкта чи послуги. Відмова в такому пристосуванні є дискримінацією великої кількості людей, що є абсолютно неприйнятним.

У ДБН В.2.2-40:2018 наведені всі необхідні технічні характеристики влаштування елементів безбар’єрності, а також конкретні візуальні приклади, як це потрібно робити. Зокрема, у документі йдеться про облаштування:

  • пандусів, спеціальних підйомників та інших засобів доступності для людей з порушеннями опорно-рухового апарату;
  • тактильної підлогової плитки, інформаційних таблиць та позначень шрифтом Брайля, інших візуальних елементів і аудіопокажчиків для людей з порушеннями зору;
  • дублювання важливої звукової інформації текстами, організації сурдоперекладу, використання систем звукопідсилення для людей з порушеннями слуху.

Сподіваємось, що при проведенні ремонтних робіт питання доступності та універсального дизайну в системі освіти буде вирішено!

Підводячи підсумки до цього питання ми хочемо виділити декілька аспектів і сподіваємось, що вони будуть включені до протокольного доручення за підсумками заходу:

  • Просимо надати доступ громадським організаціям до опорних шкіл (надати їх перелік) для проведення незалежно їх моніторингу, в першу чергу на предмет доступності.
  • Рекомендувати органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади, які не мають на своїй території ІРЦ, відповідно до Положення (Постанова КМУ від 12.06.2017 року «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр» утворити на своїх територіях, інклюзивно-ресурсні центри.
  • Від наявності та якісного функціонування цих закладів залежить забезпечення права на якісну освіту дітей області, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами.

Система реабілітації дітей з інвалідністю Луганської області.

В області на підконтрольній території функціонують на місцевому рівні 5 центрів соціальної реабілітації (Кремінна, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Попасна, Ст-Луганська) та 3 відділення (в 2 Територіальних центрах соціального обслуговування(надання соціальних послуг) (Старобільський, Новопсковський) області та Білокуракинському Центрі надання соціальних послуг. Всього за рік в місцевих центрах отримують послуги близько 500 дітей. За даними Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації в області проживає близько 2 тис. дітей з інвалідністю і всі вони мають право на реабілітаційні послуги відповідно до свої індивідуальних можливостей.

Також варто зазначити, що кожна з існуючих установ може обслуговувати (безкоштовно) тільки дітей відповідної адміністративно-територіальної одиниці. А отже діти з інших територій не можуть отримувати послуги в цих закладах. А значна кількість дітей взагалі може отримувати послуги тільки на платній основі в інших регіонах України або безкоштовно в обласній установі.

Для вирішення проблем реабілітації дітей їх батьки (мешканці Луганської області) змушені їздити на реабілітації до інших областей. Там такі послуги вони отримують, у своїй більшості виключно за плату. Один курс реабілітації в середньому коштує 12 тис грн, що є значним навантаження на бюджет кожної такої сім’ї. Кожна дитина потребує 2-3 курси реабілітації на рік, але батьки не здатні забезпечити потреби свої дітей у таких послугах.

Існуючий обласний центр реабілітації «Відродження» міг би вирішити ці проблеми, але він працює на підконтрольній території всього 2 роки і на нашу думку має цілу низку проблем. В своїй діяльності центр до 2014 року обслуговував близько 1000 дітей з усієї області в рік. Сьогодні, наскільки нам відомо, не обслуговує й 500 дітей (по факту– 150 в умовах Центру та трохи більше 100 дітей виїзними бригадами на дому).

Центр «Відродження» не має свого приміщення і це величезна проблема. Декілька кімнат, які орендуються в Кремінській лікарні не здатні задовольнити потреби дітей Луганської області (наскільки нам відомо навіть деяке обладнання отримане від міжнародних партнерів не має куди поставити, а отже воно не використовується в роботі центру). Між тим найближчим часом в лікарні починається ремонт і Центр фактично залишиться на вулиці.

Також тут існує проблема кадрового забезпечення роботи центру «Відродження». Скільки там кадрів працює 15 осіб, а із них фахівців, які щодня працюють з дітьми 8-9 осіб? Існуючих кадрів не достатньо вони також не можуть задовольнити потреби дітей області!

Також варто зазначити, що в центрі не зважаючи на такі вагомі проблеми впроваджуються новітні методики реабілітації, але діти з територій, які могли б їх отримати позбавлені цього в зв’язку з банальною відсутністю приміщень.. На нашу думку центр «Відродження» категорично відстає за темпом розвитку від системи надання реабілітаційних послуг України, а ще 5 років тому це був один з найкращих центрів країни.

В червні поточного року представники ЛАООЛІ в межах проекту «Світ без обмежень-2019» відвідали Дитячий реабілітаційний центр ім. Бориса Літвака "Будинок з ангелом" (місто Одеса), на базі якого співіснує ще і громадська організація. Щороку реабілітаційні послуги в цьому центрі отримують близько 4,0 тис. дітей з інвалідністю. Реабілітаційний процес організований в даному закладі нас неймовірно вразив. І чесно кажу центр «Відродження» має відповідний потенціал, але з відомих причин він не реалізується.

А страждають діти, за 5 років ми вже втратили їх.Крім того за інформацією, отриманої з мережі Інтернет та від батьків, які виховують дітей з інвалідністю, персоналом Центру «Відродження», який функціонує в м. Луганськ, здійснюється широка рекламна кампанія по запрошенню дітей з інвалідністю-мешканців підконтрольної українській владі території Луганської області на реабілітацію в м. Луганськ. Деякі батьки погоджуються на цю пропозицію і отримують реабілітаційні послуги в м. Луганськ.

Сьогодні Луганську область включено до переліку областей, які мають впроваджувати методику «раннього втручання». На нашу думку включення центру «Відродження» до переліку установ, які будуть впроваджувати методику «раннього втручання» має стати принциповим для всіх нас. Вкрай необхідно впровадити модель комплексної реабілітації шляхом внесення змін до установчих документів (іншої форми надання реабілітаційних послуг, крім комплексних, на законодавчому рівні не існує з 01.01.2019, іншими словами-Центр здійснює свою діяльність незаконно, таких Центрів вже не існує-повинна бути лише комплексна форма)

Нам цікаво чи будуть вирішуватися всі ці питання, це непросто забаганка це реальні потреби тисячі сімей Луганської області!

І це ми тут не говоримо детально про «дітей групи ризику», тобто дітей які ще не мають інвалідністю, але знаходяться на межі. Фактично існуюча система реабілітаційних послуг не дає можливості таким дітям отримати реабілітаційні послуги, нажаль у нас ще діє принцип «без бумажки ти букашка». Це означає, що з роками кількість дітей з інвалідністю буде зростати. А це не тільки проблеми для таких сімей, це і навантаження на кожну громаду в цілому, це навантаження і на бюджети. Тому що, замість того щоб працювати один з батьків таких дітей змушений постійно перебувати з такою дитиною та відповідно отримувати допомогу від держави. Тут ще можна говорити і про психологічні аспекти сімей де проживають діти з інвалідністю, або «дітей групи ризику», про розлучення в таких сім’ях і багато різних аспектів.

Також ми не говоримо про систему реабілітації дорослих осіб – цієї системи в області просто не має, як фактично немає й інших аспектів для соціального захисту осіб з інвалідністю.

Також на нашу думку потрібно звернути додаткову увагу на дітей з дитячим церебральним паралічем (за статистикою їх близько 300 осіб) та значна кількість дітей з ризиком його формування через ураження центральної нервової системи (далі - цнс). Цієї статистики, як кількості «дітей групи ризику» здається не має, ну у вільному доступі точно.

Всі ці діти потребують комплексної реабілітації. Дехто може спитати чому саме ці діти, діти з ураження цнс? Відповідь проста - це комплексні ураження організму дитини, у більшості своїй супроводжуються судомними нападами різної важкості. А судомні напади в системі соціального захисту населення - є протипоказання для отримання реабілітаційних послуг (пункт 2 положення про центр комплексної реабілітації). Тому у свої більшості ці діти «випадають» із системи реабілітаційних послуг, або не отримують весь спектр необхідних послуг. Вибачте не «випадають» - їх «викидають із неї» не приймаючи до реабілітаційних установ.

Тому ми вважаємо за необхідне створення в області спеціалізованої установи (відділення), і звертаємось до вас з прохання вирішити це питання також (можливо на базі неврологічного відділення Луганської обласної дитячої лікарні).

Підводячи підсумки до цього питання ми хочемо виділити декілька аспектів і сподіваємось, що вони також будуть включені до протокольного доручення:

  1. Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення облдержадміністрації детально опрацювати питання розвитку послуг в Центрі «Відродження» та створення в області спеціальної реабілітаційної установи (відділення) для дітей з ураженнями центральної нервової системи, зокрема дітей з ДЦП на базі однієї з існуючих установ.
  2.  Розглянути питання щодо придбання та/або оренди окремого приміщення для центру «Відродження» та збільшенням чисельності його кадрів.

Транспортне сполучення та доступність існуючого громадського транспорту.

Коли ми готували до обговорення цього питання ми зіштовхнулись з низкою проблем. Система транспортного сполучення дуже складна, вона поділяється на декілька рівнів, які б мали забезпечити потреби всіх громадян у перевезенні як в межах окремої територіальної одиниці так і в межах області та країни в цілому. А по факту ми маємо щось не зрозуміле.

До нас надходять скарги від осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення на те, що вони не можуть користуватись місцевим транспортом і питання тут не тільки в вартості перевезення.

З одного боку коли говоримо про транспорт в межах того чи іншого населеного пункту начебто все зрозуміло. Є населений пункт в ньому має бути організовано перевезення доступне для всіх громадян, в тому числі й пільгове перевезення окремих категорій громадян. Так само має бути й на обласному рівні.

Насправді все не так. В містах ми ще хоч маємо тролейбуси і навіть деякі з них мають занижені пороги щоб будь-яка людина могла увійти до такого транспортного засобу. В віддалених населених пунктах й цього просто не має.

Також останніми роками ми чуємо про те що в області працює декілька транспортних засобів пристосованих для перевезення маломобільних груп населення, але ми не маємо інформації де саме працюють такі засоби, який розклад їх руху, між яким територіальним одиницями вони рухаються? Ці питання без відповіді.

Деякий час тому нам вдалося домовитись з Обласним будинком культури (місто Сєвєродонецьк), що він буде надавати нам квитки на свої заходи для пільгових категорій громадян безкоштовно, або на пільгових умовах. Ми пропонуємо їх нашим друзям і партнерам в різних частинах області. А вони відмовляються тому що банально не можуть приїхати вчасно, або не зможуть поїхати додому, і все це через обмеженість транспортного сполучення. А відвідання культурних заходів це один із принципів, який сприяє соціалізації осіб з інвалідністю наприклад.

Також ув’язку з відсутність належного транспортного сполучення ми навіть не можемо проводити обгорнення проблемних питань або провести певні заходи на яких хотіли б привернути увагу до існуючих проблем.

Ми думаємо, що при створенні мережі транспортного сполучення необхідно приділяти особливу увагу соціально значимими установам – лікарням, органам пенсійного фонду, місцевим адміністраціям, залізничним вокзалами, автостанціями та інше. В напрямках руху таких закладів та установ доцільно було б направляти транспортні засоби розраховані для переміщення маломобільних груп населення.

Також в області фактично відсутня системи соціального транспорту. Так наприклад нам відомо, що в 2018 році Біловодська ОТГ в рамках всеукраїнського проекту безкоштовно отримала «соціальне таксі». Наскільки ми знаємо це тільки ця територія, а що іншим не потрібно, не має потреби.

Створення системи «соціального таксі» в містах, районах та ОТГ області могло б вирішити низку проблем.

Окрема проблема це доступність (дістатися) до залізничних вокзалів та автостанцій. Особи з інвалідністю можуть отримати путівку на оздоровлення та відпочинок але виникає питання як дістатися до залізничних вокзалів та автостанцій. Сьогодні відповіді тільки дві – пішки, або на таксі. Обидва варіанті дуже складі, один фізично складний, інший матеріально.

Також тут варто відразу заначити питання доступності самих залізничних вокзалів та автостанцій – це жах! Неймовірною проблемою стає й відсутність спеціалізованих залізничних вагонів. Ми розуміємо, що це проблема державного рівня, але не можемо не говорити про неї. Сьогодні ми змушені або «замовляти» пристосований вагон в кращому разі за тиждень, а то і за місяць або просто їхати в не пристосованому. А інформація щодо їх кількості а маршрутів руху здається перебуває під грифом «ТАЄМНО».

Підводячи підсумки до цього питання ми хочемо виділити декілька аспектів і сподіваємось, що вони також будуть включені до протокольного доручення:

  1. Опрацювати питання щодо створення «соціального таксі» для забезпечення потреб громадян у підвозі до соціально значимих об’єктів.
  2.  Розповсюдження інформації про розклад руху, між яким територіальним одиницями рухаються транспортні засоби пристосовані для перевезення маломобільних громадян.
  3.  Опрацювати питання щодо організації руху транспортних засобів пристосованих для перевезення маломобільних громадян між містами Сєвєродонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, Кремінна.
  4.  Опрацювати питання щодо організації руху транспортних засобів пристосованих для перевезення маломобільних громадян до смт. Станиця-Луганська.
  5.  Опрацювати питання щодо організації загальної доступності залізних вокзалів та автостанцій, в тому числі щодо доступних кас продажу квитків, кімнат особистої гігієни, кімнат або зон очікування та інше.

Микола Надулічний,

голова Голова Луганської Асоцiацiї органiзацiй осіб з інвалiднiстю.

Сттатя підготвлена, як виступ для засідання 3.10.2019 громадської ради, що працює при Луганській облдержадміністрації

http://ndo.lg.ua/news/299-v-oblderzhadministratsiyi-vidbulos-zasidannya-hromadskoyi-rady.html

282
Немає коментарів. Ваш буде першим!